За всю практику ми жодного разу не почули від власника підприємства: «Давайте зробимо дорожче, зате правильно». Майже кожен другий спочатку питає про ціну. І тільки потім — про те, як усе працює. Не засуджую. Це нормально. Людина будує склад, відкриває виробництво або реконструює офіс і бачить перед собою довгий список витрат. Але після першої серйозної пожежі розмова вже зовсім інша.
Пам'ятаю об'єкт у Броварах. Це був склад полімерної упаковки приблизно на 1800 квадратних метрів. Ми приїхали туди після нічної пожежі, щоб зрозуміти, чому не спрацював захист. Власник був переконаний, що має «все необхідне». Вогнегасники були. Пожежні крани теж. Навіть сигналізація працювала. Але коли почали розбиратися, стало зрозуміло: стаціонарні системи пожежогасіння там ніколи не встановлювали. На етапі будівництва їх викреслили з кошторису, бо «поки що можна без них». Вогонь поширився менш ніж за дев'ять хвилин. До приїзду рятувальників температура всередині була такою, що металеві стелажі вже почали деформуватися. Зрештою згоріло обладнання, товар і частина покрівлі. Заощадили кількасот тисяч гривень, а втратили в рази більше.
І от у чому штука. Люди нерідко плутають первинні засоби пожежогасіння зі стаціонарним захистом. Начебто і те, й інше має боротися з вогнем. Начебто логічно. Але це зовсім різні речі.
Що таке стаціонарні системи пожежогасіння насправді
Коли мене запитують, що таке пожежогасіння це взагалі, я відповідаю просто. Це не один пристрій і не одна технологія. Це комплекс дій та обладнання, який повинен зупинити розвиток пожежі ще до того, як вона стане некерованою.
Саме тому стаціонарні засоби пожежогасіння встановлюють безпосередньо на об'єкті. Вони не чекають, поки хтось прибіжить із вогнегасником. Не потребують, щоб працівник не розгубився. Не залежать від людської реакції — хоча, знову ж таки, є системи, де запуск може бути ручним або комбінованим.
До речі, слово «автономна» іноді трохи збиває з пантелику. Люди думають, що будь-яка система працює сама по собі. Насправді це залежить від об'єкта. Невеликий модуль може дійсно спрацювати самостійно. А ось на великому підприємстві після сигналу про пожежу починається цілий ланцюг подій: вимикається вентиляція, запускається система димовидалення, відкриваються клапани, надходить сигнал диспетчеру. Я не раз перевіряв такі алгоритми під час пусконалагодження — іноді на один цикл йшло хвилин двадцять, поки переконаєшся, що кожен елемент реагує саме так, як задумано.
Є одна річ, яку я тепер завжди згадую, коли хтось пропонує «трохи урізати» проєкт. Кілька років тому на одному виробництві замовник попросив поставити інший насос — дешевший і, як тоді здавалося, «майже такий самий». На папері різниця була невеликою. Під час приймальних випробувань усе стало очевидно: тиску не вистачало. Монтажники потім жартували, що дешевий насос вийшов найдорожчим елементом у всій системі.
Чому автоматичні установки пожежогасіння рятують не лише майно
Багато хто сприймає автоматичні установки пожежогасіння як вимогу нормативів. Мовляв, так треба для введення будівлі в експлуатацію. Насправді це лише частина історії.
Якось за один місяць довелося побувати на двох зовсім різних об'єктах. Спочатку — у невеликій серверній, де найбільше боялися пошкодити обладнання. Через тиждень — на меблевому виробництві, де основною проблемою були тирса й лакофарбові матеріали. Рішення вийшли різними, але мета була одна: не дати вогню виграти ті перші хвилини, коли ситуацію ще можна контролювати. Саме тоді ще можна врятувати і приміщення, і обладнання, і людей.
А що буде, якщо цього захисту немає? Давайте без страшилок. Просто цифри.
На одному меблевому виробництві займання виникло через несправний блок живлення верстата. Камери показали, що перше полум'я з'явилося о 14:17. Уже через три хвилини загорілася деревна тирса у витяжному коробі. Через сім хвилин вогонь перекинувся на сусідню ділянку. Працівники використали три вогнегасники, але цього виявилося замало. Якби там працювала система автоматичного пожежогасіння, розвиток пожежі, швидше за все, закінчився б ще на першому етапі.
Які технічні засоби пожежогасіння використовують сьогодні
Мені не дуже подобається вислів «найкраща система». Бо її просто не існує. Є правильне рішення для конкретного об'єкта.
Наприклад, якщо це серверна або дата-центр, вода може наробити не менше біди, ніж сам вогонь. Тут доречніше газові модулі.
Якщо говоримо про виробництво лакофарбових матеріалів — ситуація вже інша.
Якщо склад паперу — третя історія.
Саме тому технічні засоби пожежогасіння завжди підбираються після аналізу пожежного навантаження, площі приміщення, висоти стелі, вентиляції, технологічного процесу та ще десятка параметрів, про які замовник зазвичай навіть не здогадується.
Найчастіше сьогодні застосовують:
- водяні та спринклерні системи;
- газові установки;
- порошкове пожежогасіння для окремих категорій приміщень;
- аерозольне пожежогасіння, коли використання води або піни небажане;
- пінні системи, де використовується спеціальний піноутворювач для пожежогасіння.
І тут виникає питання. Яка з них краща?
Відповідь не всім подобається: жодна. Кожна працює у своїх умовах.
Навіщо потрібна насосна станція пожежогасіння
Буває, що про насосну станцію згадують лише тоді, коли бачать її в кошторисі. До цього моменту мало хто замислюється, звідки система візьме потрібний тиск.
Якщо говоримо про великий склад, виробничий цех або логістичний комплекс, без насосної станції пожежогасіння водяна система просто не працюватиме так, як передбачено проєктом.
Без неї велика водяна система фактично перетворюється на красиву схему в проєкті.
Саме станція пожежогасіння забезпечує потрібний тиск, підтримує запас води та гарантує, що після відкриття спринклера вода дійде туди, де вона потрібна, а не залишиться в трубопроводі. Звучить очевидно. Поки не бачиш об'єкт, де під час випробувань із двадцяти чотирьох спринклерів нормально спрацювали лише одинадцять через неправильно підібраний насос.
Так, і таке я теж бачив.
Газові, порошкові чи аерозольні системи? Тут універсальної відповіді не буде
Мені кілька разів ставили однакове запитання: «Яку систему ви поставили б собі?» І щоразу відповідь залежала від того, про яке приміщення ми говорили. У квартирі — один варіант. На складі електроніки — зовсім інший. У серверній, де простаю обладнання коштує сотні тисяч гривень за годину, — третій.
Через це я завжди насторожено ставлюся до фрази «ми встановлюємо найкращі сучасні засоби пожежогасіння». Найкращих не існує. Є ті, що підходять саме вашому об'єкту.
Наприклад, якщо в приміщенні знаходиться дороге електронне обладнання, вода після спрацювання може завдати не менших збитків, ніж саме займання. У таких випадках нерідко проєктують газові системи.
На одному банківському дата-центрі ми встановлювали модуль газового пожежогасіння Імпульс 20. Робота тривала майже два тижні, хоча сама установка займає значно менше часу. Найдовше перевіряли герметичність приміщення. Якщо газ не зможе утримуватися всередині потрібний час, його концентрація просто не забезпечить гасіння. З боку здається, що це зайві дрібниці. Насправді саме вони вирішують, чи спрацює система тоді, коли це буде потрібно.
З порошковими установками ситуація інша. Вони добре показують себе на багатьох виробничих об'єктах, але після спрацювання доводиться проводити досить серйозне прибирання. Один із керівників цеху після навчального запуску жартував, що пилосос працював довше, ніж сама система.
До речі, модуль порошкового пожежогасіння далеко не завжди означає величезну установку. Для окремих приміщень використовують компактні рішення. Досить часто замовники запитують саме про модуль порошкового пожежогасіння Спрут 9. Це нормальне рішення для певних категорій приміщень, але сказати, що його можна рекомендувати будь-кому, було б неправильно. Перед вибором потрібно дивитися на площу, висоту, пожежне навантаження і навіть на те, як люди будуть евакуюватися.
Окрема тема — аерозольне пожежогасіння. Бачив, як його намагалися встановити буквально всюди лише тому, що «сусіднє підприємство теж так зробило». Так не працює. Є об'єкти, де така технологія показує себе дуже добре. Є й такі, де краще навіть не починати її розглядати.
Проєкт вирішує більше, ніж дороге обладнання
Чесно кажучи, найдорожче обладнання не врятує ситуацію, якщо помилки були допущені ще на кресленнях.
Кілька років тому ми проводили аудит торговельно-складського комплексу після зміни орендаря. Система була новою, обладнання — відомого виробника. Начебто все виглядало ідеально.
Поки не відкрили стелю.
Виявилося, що частину трубопроводів перенесли вже після монтажу вентиляції, а декілька спринклерів взагалі опинилися над вентиляційними коробами. У результаті вода мала розпилюватися не на осередок займання, а в металевий короб. Хтось вирішив, що «кілька сантиметрів ролі не грають». Насправді грають.
Після кількох подібних випадків я перестав сперечатися про те, який виробник кращий. Якщо систему встановили з помилками, логотип на корпусі вже мало що змінить.
Не варто забувати і про первинні засоби
Є ще одна помилка, яку я зустрічав неодноразово. Якщо встановлена автоматична система, значить про вогнегасники можна не думати.
Ні.
Автоматичний захист і первинні засоби пожежогасіння та їх використання не замінюють один одного. Вони працюють разом. Це різні рівні захисту.
Якщо на об'єкті все зроблено правильно, людина може впоратися із займанням ще до того, як ситуація стане серйозною. Вогнегасник, який стоїть у правильному місці і справний у потрібний момент, іноді важить більше, ніж складна автоматика. Саме тому під час перевірок дивляться не лише на наявність обладнання, а й на те, чи дотримані норми первинних засобів пожежогасіння та як виконане оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння.
Якось мені показали презентацію для навчання персоналу — гарно оформлену, з картинками і правилами. Але після кількох запитань працівникам стало зрозуміло, що ніхто ніколи не тримав вогнегасник у руках. Теорія потрібна, але без практики вона швидко забувається.
Я ще жодного разу не бачив, щоб навчання «на папері» замінило реальне тренування.
Документація, про яку згадують занадто пізно
Якщо обладнання змонтоване правильно, це ще не означає, що об'єкт повністю готовий до надзвичайної ситуації.
Я не раз бачив підприємства, де встановили дорогу автоматику, але ніхто толком не знав, що робити після її спрацювання. І тут уже справа не в техніці.
Саме тому існує картка пожежогасіння. Документи теж іноді економлять час. На одному складі мені показали оперативну картку пожежогасіння, яка лежала просто біля поста охорони. За хвилину можна було зрозуміти, де проходять основні комунікації, де стоять резервуари й звідки найшвидше дістатися до насосної. Якщо підприємство займає кілька корпусів, роблять окремі оперативні картки пожежогасіння — так значно простіше орієнтуватися під час виїзду.
Колись ми проводили аудит логістичного комплексу під Києвом. Документація лежала в сейфі директора. Закритому. Директор був у відрядженні. Начебто дрібниця, але під час реальної пожежі така дрібниця може коштувати дорого.
І ще один момент. Багато хто думає, що ланка пожежогасіння потрібна лише професійним рятувальникам. Насправді на великих підприємствах персонал також проходить підготовку, щоб до прибуття підрозділів ДСНС виконати найнеобхідніші дії без зайвого ризику для людей.
Помилки, які я зустрічав найчастіше
За роки роботи я перестав рахувати, скільки об'єктів довелося переробляти після інших підрядників. Не тому, що всі вони погані спеціалісти. Просто іноді рішення приймаються поспіхом, а іноді замовник сам просить «трохи здешевити» систему.
Найчастіше трапляються такі ситуації:
- обладнання підбирають без урахування реального пожежного навантаження;
- насосна станція має недостатню продуктивність;
- після перепланування приміщення ніхто не коригує розташування спринклерів;
- персонал не знає, де знаходяться вузли керування системою;
- технічне обслуговування відкладають «на наступний місяць», який іноді так і не настає.
Звучить банально. Але саме через такі речі обладнання, яке мало працювати десятки років, виявляється несправним у єдиний момент, коли воно справді потрібне.
Що я раджу замовникам перед вибором системи
Моя думка за ці роки майже не змінилася.
Не починайте з вибору бренду. Починайте з аналізу об'єкта. Хороший проєктувальник поставить десятки запитань ще до того, як запропонує конкретне обладнання. Пам'ятаю склад, де на першій зустрічі нам сказали: «Там просто коробки, нічого складного». Коли почали розбиратися, з'ясувалося, що частина коробок була з пластиковою тарою, поруч працювала зарядна зона для техніки, а висота зберігання перевищувала шість метрів. Зовні — звичайний склад. За фактом — зовсім інші умови. Саме такі деталі і визначають, яке обладнання там буде працювати.
Одного універсального рішення для всіх об'єктів немає. Я це добре зрозумів після кількох ситуацій, коли одна й та сама схема на папері виглядала нормально, а на реальному об'єкті потребувала серйозних змін.
Ще одна порада. Не відкладайте сервісне обслуговування. Бачив системи, які десять років стояли без жодної перевірки. Зовні все виглядало ідеально. Усередині ж клапани втратили герметичність, датчики потребували заміни, а частина запірної арматури вже не працювала так, як повинна.
І так, економія на обслуговуванні майже завжди обходиться дорожче.
За тринадцять років роботи я побачив десятки об'єктів після пожеж. Десь вигоріла одна кімната. Десь підприємство втратило виробництво майже повністю. Майже завжди після таких випадків звучала одна й та сама фраза: «Треба було зробити нормально ще тоді».
Мені не хочеться, щоб подібні слова доводилося говорити ще комусь.
Саме тому я завжди повторюю одну просту річ: хороша система пожежогасіння — це не витрата заради перевірки чи формальностей. Це запас часу. А іноді кілька додаткових хвилин вирішують усе.