Коли на об'єкті спалахує пожежа, перші хвилини вирішують усе. Не бригада рятувальників, яка приїде через 7–10 хвилин у кращому випадку, а те, що є під рукою прямо зараз — вогнегасник на стіні, ящик з піском у коридорі чи звичайна повстина, яку хтось повісив біля електрощитової. Саме це і називають первинними засобами пожежогасіння, і от у чому парадокс: багато керівників підприємств купують їх формально, для галочки перед перевіркою, а потім дивуються, чому персонал не вміє ними користуватися, коли справа доходить до реальної ситуації.
Працюю з питаннями пожежної безпеки на об'єктах уже не перший рік, і можу сказати відверто — половина проблем виникає не через відсутність обладнання, а через те, що люди просто не знають, що саме має бути в наявності і як це застосовувати. Тому в цій статті розберемо все по порядку: що входить у перелік, які норми діють, і як цим реально користуватися.
Багато хто, почувши формулювання "первинні засоби пожежогасіння", одразу уявляє червоний балон на стіні. І це логічно — вогнегасник справді найпоширеніший інструмент. Але насправді поняття набагато ширше. Первинні засоби пожежогасіння це обладнання, інвентар та матеріали, які застосовуються для ліквідації осередку загоряння на початковій стадії, до того як пожежа набере обертів і стане некерованою. Ключове слово тут — початкова стадія. Коли вогонь уже охопив приміщення, жоден вогнегасник не допоможе, і про це варто пам'ятати всім, хто відповідає за безпеку на підприємстві.
Сюди відносять не лише вогнегасники різних типів, а й пожежні щити з інвентарем, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, покривала з негорючої тканини (так звані повстини або кошми), а також ручний пожежний інструмент — багри, лопати, ломи. Звучить трохи архаїчно для когось, хто звик до сучасних систем автоматичного пожежогасіння, але на практиці ці прості речі рятують ситуацію частіше, ніж здається.
Якщо говорити конкретно, до первинних засобів пожежогасіння відносять кілька категорій обладнання, і кожна з них має своє призначення залежно від класу можливої пожежі на об'єкті.
Загалом, до первинних засобів пожежогасіння відносяться саме ті інструменти, які може застосувати будь-яка людина без спеціальної підготовки чи технічного оснащення — на відміну від стаціонарних систем пожежогасіння, які монтуються інженерами і працюють автоматично.
Тут починається найцікавіше, тому що норми первинних засобів пожежогасіння в Україні регулюються Правилами пожежної безпеки, і кількість обладнання розраховується не навмання, а виходячи з площі приміщення, категорії будівлі за вибухопожежною небезпекою та типу горючих матеріалів усередині.
Наприклад, для адміністративних приміщень площею до 800 квадратних метрів зазвичай передбачають два вогнегасники на кожні 200 квадратних метрів площі, але цифра може змінюватися залежно від класу пожежі, який прогнозується для конкретного об'єкта. Для виробничих цехів з підвищеною пожежною небезпекою розрахунок буде інший — там враховують ще й наявність легкозаймистих речовин, електроустановок під напругою, кількість персоналу.
Окремо варто сказати про пожежні щити — їх встановлюють з розрахунку один щит на площу до 5000 квадратних метрів, і комплектація щита теж чітко регламентована: вогнегасники, лопата, багор, відро, ящик з піском, покривало. Формально це виглядає як бюрократія, але на практиці саме такий підхід дозволяє уникнути ситуацій, коли на весь склад є один древній вогнегасник, а решта інвентарю відсутня взагалі.
Якщо об'єкт проходить сертифікацію чи планову перевірку, інспектори завжди звертають увагу на терміни перевірки вогнегасників. Порошкові перевіряють раз на рік, перезаряджають — раз на 5 років, і ці терміни часто порушують просто через неуважність відповідальних осіб.
Коли до мене звертаються з питанням оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння, я завжди раджу почати не з закупівлі, а з розрахунку. Спочатку визначається категорія об'єкта за пожежною небезпекою (А, Б, В, Г, Д), потім рахується площа кожного приміщення окремо, і вже під ці параметри підбирається кількість та тип обладнання.
Помилка, яку роблять постійно — купують однакові вогнегасники на весь об'єкт, не враховуючи специфіку приміщень. У серверній кімнаті порошковий вогнегасник може завдати більше шкоди обладнанню, ніж сама пожежа, тому там мають бути вуглекислотні або хладонові. На кухні харчоблоку потрібні спеціальні засоби для гасіння жирів і олій, звичайний порошковий тут не підійде взагалі.
Ще один момент, про який часто забувають — розміщення. Вогнегасник, який стоїть у кабінеті керівника за замкненими дверима, з практичної точки зору марний. Обладнання має бути в місцях вільного доступу, на висоті не більше 1,5 метра від підлоги, з чіткою вказівною табличкою і не заставлене меблями чи коробками, як це часто буває на складах.
Найбільша дірка в системі пожежної безпеки на переважній більшості об'єктів — це не відсутність обладнання, а нездатність людей ним скористатися. Первинні засоби пожежогасіння та їх використання мають вивчатися на інструктажах, і це не формальність, а реальна навичка, яку варто відпрацьовувати хоча б раз на рік практично, а не просто підписом у журналі.
Порошковий вогнегасник, наприклад, застосовується так: висмикнути чеку, направити розтруб на основу полум'я (не на верх, це часта помилка), натиснути важіль і рухати струменем з боку в бік. Звучить просто, поки не тримаєш балон у руках вперше в житті під час реальної паніки.
Правила користування первинними засобами пожежогасіння передбачають також розуміння того, коли гасити самому не варто. Якщо осередок займання вже великий, приміщення задимлене, чи горить електрообладнання під напругою без знеструмлення — краще евакуюватися і викликати пожежну службу, ніж намагатися впоратися самостійно. Це той момент, який часто випускають з інструктажів, зосереджуючись тільки на техніці гасіння.
Для навчання персоналу багато компаній замовляють первинні засоби пожежогасіння презентація — наочний матеріал з фото та схемами, який значно зрозуміліше сприймається, ніж сухий текст інструкції. Якщо у вас така презентація ще не розроблена, варто це зробити — вона економить час на інструктажах і краще запам'ятовується працівниками, ніж читання нормативних документів.
Підсумовуючи типи і застосування, варто тримати в голові просту логіку: тип засобу підбирається під тип пожежі, а не навпаки.
Ця класифікація не для звіту, вона реально впливає на те, чи допоможе вогнегасник, чи навпаки — погіршить ситуацію, як буває, коли водою намагаються гасити електрощит.
Зрештою, первинні засоби пожежогасіння — це той рівень безпеки, який залежить не від бюджету компанії, а від того, наскільки серйозно до нього ставляться. Можна витратити чималі гроші на дорогі системи автоматичного гасіння і при цьому мати прострочений вогнегасник у коридорі, яким ніхто не вміє користуватися. А можна навпаки — оснастити об'єкт за нормативами, провести реальні тренування, і саме ці прості засоби зупинять пожежу до того, як вона стане катастрофою.
Матеріал підготовлено на основі практичного досвіду роботи з питаннями пожежної безпеки на об'єктах.